Медикаментозне лікування геморою
Геморой - хронічне захворювання, в основі якого лежать структурні зміни в стінці прямої кишки (гемороїдальні вузли), тому, в більшості випадків, консервативна терапія не дозволяє радикально від нього позбутися.
Сучасні малоінвазивні (амбулаторні) методи видалення геморою:
Швидким і ефективним методом лікування гострого тромбозу гемороїдальних вузлів є тромбектомія.
Читайте докладніше про сучасні методи лікування геморою
Основна мета консервативного лікування - це зняття гостроти симптомів, зниження частоти загострень, збільшення тривалості ремісій, а також, підготовці пацієнта до інших, більш дієвих методів лікування.
Показанням для консервативного лікування є початкові стадії хронічного геморою, а також, гострий геморой на будь-якій стадії.
Лікування складається з загального та місцевого компонентів.
Основою загального лікування є застосування флеботропних препаратів, що підвищують тонус вен, що підсилюють мікроциркуляцію в кавернозних тільцях, що призводить до нормалізації в них кровотоку. У цю групу входить багато препаратів, найбільш дієвими з яких є венорутон і детралекс. Широко застосовуються рослинні екстракти кінського каштана (ескузан), іглиці шиповатої, розторопші та ін. Місцеве лікування спрямоване на ліквідацію больового синдрому, тромбозу або запалення гемороїдальних вузлів, а також зупинку кровотечі. Схема лікування складається індивідуально, з урахуванням особливостей перебігу захворювання у кожного конкретного пацієнта.
При виборі місцевого лікування гострого геморою необхідно враховувати переважаючий симптом: біль, тромбоз, поширеність запального процесу та наявність деструктивного компонента. При кровотечі слід чітко оцінити величину крововтрати, його активність і вираженість постгеморагічної анемії.
Неодмінною умовою успішного лікування геморою є нормалізація діяльності печінки, травного тракту, регуляція консистенції кишкового вмісту і його транзиту по товстій кишці. Оскільки більшість хворих гемороєм страждають запорами, запорукою успішного лікування є нормалізація стільця. Важливо також активна участь пацієнта в лікуванні. Він повинен розуміти суть захворювання, яким чином буде проводитися лікування, і знати можливі наслідки порушення лікарських призначень.
Больовий синдром при геморої пов'язаний із запальним процесом в тромбованному вузлі і оточуючих тканинах, утиском тромбованного гемороїдального вузла внаслідок спазму анального сфінктера, а також, виникненням гострої анальної тріщини. Тому для усунення больового синдрому показані ненаркотичні анальгетики та місцеві комбіновані знеболюючі препарати у вигляді гелів, мазей і супозиторіїв (свічок).
Для місцевої терапії геморою застосовуються такі препарати, як постеризан, постеризан-форте, ауробін, ульрапрокт, проктоглівенол і ін. З цієї групи виділяється своєю ефективністю новий препарат нефлюан, що містить високу концентрацію лідокаїну і неоміцину.
Як препарат для місцевого лікування геморою особливо зарекомендував себе "Гепатромбін Г". Препарат складається з трьох компонентів і містить прямий антикоагулянт гепарин, глюкокортикоїдний гормон преднізолон і анестетик полідоканол. Кожен компонент препарату надає свою доброчинну дію при тромбозі гемороїдальних вузлів. Гепарин, порушуючи перехід протромбіну в тромбін, при місцевому застосуванні перешкоджає утворенню тромбів, крім того, він має протизапальну і протинабрякову дію. Преднізолон надає потужну протизапальну дію при місцевому застосуванні, зменшуючи набряк, свербіж і відчуття печіння. Полідоканол має місцеву анестезуючу дію, за силою рівне лідокаїну, але на відміну від останнього полідоканол рідше викликає алергічні реакції.
Ректальні супозиторії "гепатромбін Г" вводять в пряму кишку після дефекації 1-3 рази на добу. Мазь "гепатромбін Г" доцільно використовувати при зовнішньому геморої. Курс лікування "Гепатромбіном Г" складає 1-2 тижні. Перевагами препарату є вкрай рідкісний розвиток побічних ефектів. Препарат можна використовувати при вагітності.
Лікарські засоби, що містять гепарин, є препаратами вибору при гострому тромбозі гемороїдальних вузлів, однак вони досить ефективні при будь-якій формі геморою. При призначенні місцево-діючих гепарин-утримуючих препаратів повне розсмоктування тромботичних мас відбувається не раніше ніж через 4-8 тижнів від початку терапіі. Відносним протипоказанням до місцевого лікування гепарином є порушення системи згортання крові.
У 70-80% випадків тромбоз гемороїдальних вузлів ускладнюється їх запаленням з переходом на підшкірну клітковину і періанальної ділянки. При цьому зазначені препарати застосовуються в поєднанні з водорозчинними мазями, що володіють потужною протизапальною дією. До них відносяться левасін, льовомеколь, мафінід.
Кровотеча є одним з основних симптомів геморою. Безперервна кровотеча протягом 1 року є ознакою гострого процесу. Для його усунення можна застосовувати свічки, що містять адреналін. Крім цього застосовують такі місцеві Гемостатичні матеріали, як адроксон, беріпласт, тахікомб, спонгостан, що складаються з фібриногену і тромбіну. При введенні в анальний канал вони розсмоктуються, утворюючи фібринову плівку.
Застосування комбінованої медикаментозної терапії, при гострій і хронічній фазі геморою, часто дає тривалий позитивний ефект. Проте відновлення запорів, похибки в дієті, збільшення фізичних навантажень може призвести до чергового загострення, що зажадає повторного, консервативного лікування. Профілактика загострень, перш за все, полягає в нормалізації діяльності травного тракту, лікуванні закрепів. Тому при неефективності цього виду лікування, особливо на пізніх стадіях захворювання, слід проводити комбіноване лікування, що включає консервативні і малоінвазивні методи або консервативні і хірургічні методи.
У більшості випадків, найбільш ефективним методом лікування гострого тромбозу гемороїдальних вузлів є тромбектомія. Під місцевою анестезією проводиться розтин і дренування тромбованного вузла, що призводить до практично миттєвого полегшення страждань і створює сприятливі умови для подальшого лікування геморою.
Медикаментозна терапія для профілактики розвитку геморою
Рекомендується застосування лікарських засобів з метою профілактики розвитку геморою у людей, що входять до групи ризику, перш за все це пацієнти з запорами, ожирінням, малорухливим способом життя, вагітні жінки та люди, які споживають зайві дози алкоголю, а також люди, що мають спадкову схильність до геморою.
