Гідронефроз - гідронефротична трансформація нирки
Стійке, прогресивно наростаюче розширення чашково-мискової системи нирки. Ця система є частиною нирки. Якщо в тканині нирки утворюється сеча, то в чашково-мисковій системі (складається з декількох чашок, які об'єднуються в миску), вона накопичується і надходить в наступний відділ сечовивідних шляхів - сечовід. Він же впадає в сечовий міхур.
Говорячи більш простою мовою, гідронефроз - це розширення миски та чашок внаслідок занадто великого накопичення в них сечі. Відбуватися така затримка може в силу різних причин, тому гідронефроз - захворювання поліетіологічне. Абсолютно різні причини можуть приводити до одного результату.
Причини гідронефрозу
Гідронефроз виникає внаслідок наявності перешкод току сечі. Розрізняють первинний або природжений гідронефроз, який розвивається внаслідок якої-небудь аномалії розвитку сечових шляхів, ниркової тканини і наявності додаткових кровоносних судин, а також вторинний гідронефроз. У другому випадку причиною розвитку гідронефротичної трансформації нирки є сечокам'яна хвороба, пухлини нирки, пухлини ниркової балії або сечоводу, травматичні ушкодження сечових шляхів. Цікаво, що сечокам'яна хвороба може бути як причиною, так і наслідком гідронефрозу.
На самому початку захворювання внаслідок дії вищевказаних причин підвищується тиск сечі в мисці й чашечках. Результатом такої дії є реакція з боку розтягуваних структур. У них розвиваються еластичні і м'язові волокна. Вони стають пружними, і деякий час непогано протидіють підвищеному тиску. Однак незабаром тиск піднімається настільки високо, що напору чашечки і миски витримати не можуть. Тиск починає діяти на саму нирку. Природно, що підвищений тиск заважає виділятися сечі. Тривало існуюча ситуація призводить до ураження ниркової тканини. Поступово клубочки і канальці піддаються атрофії - тобто зморщуються. Процес цей викликає зменшення шару нирки, де утворюється сеча.
При не усуненні причини процес триває і в підсумку ниркова тканина стоншується, в той час як миска й чашечка досягають великих розмірів. Під дією сили тяжіння величезна нирка може опускатися вниз.
Чим небезпечен гідронефроз?
Небезпечен гідронефроз виникненням ниркової недостатності. Нирка перестає працювати в зв'язку, з чим може настати смерть від інтоксикації продуктами обміну, які в нормі виводяться разом із сечею.
При гідронефрозі може виникнути сечокам'яна хвороба, а також приєднатися інфекція (пієлонефрит), які в свою чергу можуть погіршити перебіг хвороби. Небезпечним ускладненням гідронефрозу є спонтанний розрив балії або чашечки. При цьому стані сеча виливається прямо в заочеревиний простір.
Симптоми гідронефрозу
Як і було сказано вище, причин гідронефрозу багато, тому і прояви цієї хвороби також численні. Існують три основні симптоми, які зустрічаються у більшості хворих - біль, гематурія, а також збільшена нирка, що визначається при пальпації живота.
Болі при гідронефрозі можуть бути різними. На початку захворювання, при скачках тиску сечі в мисках і чашечках, а також при русі каменів у зв'язку з цим можуть виникати ниркові коліки, нерідко з вираженим больовим синдромом. Тупий біль, що зазвичай турбує пацієнта з боку живота або попереку. Болі можуть посилюватися ввечорі й зменшуватися вночі. Больовий напад може бути спровокований фізичним навантаженням. Болі можуть іррадіювати ( "віддавати") в пах і ногу. Чим далі прогресує захворювання, тим менш вираженими стають болі.
Гематурія - присутність в сечі елементів крові є наслідком підвищеного тиску в мисках і роздратування тканини нирки, а також при наявності каменів наслідком руху каменів і мікротравм. Гематурія може сприяти утворенню каменів.
При гідронефрозі нирка збільшується в розмірах, причому за рахунок балії і чашок. У зв'язку з цим у худорлявих людей нирка може промацуватися через передню черевну стінку. Нерідко нирка збільшується до таких розмірів, що її можна виявити і у не надто худорлявих людей.
Однак ці ж симптоми можуть зустрічатися і при інших хворобах, тому діагноз грунтується на даних огляду пацієнта і з'ясування його скарг, а також даних інструментальних та лабораторних методів дослідження.
Діагностика гідронефрозу
Як і було сказано вище, діагностика гідронефрозу заснована на даних огляду хворого, а також даних інструментальних досліджень. Найбільш простим і досить достовірним методом діагностики є ультразвукове дослідження (УЗД). Виконується оглядова рентгенографія сечових шляхів, по якій можна судити про збільшення нирок, наявності в них каміння.
Однак ці дослідження не дають в повній мірі судити про функції нирки. Найбільш часто з метою діагностики гідронефротичної трансформації, а також з'ясування функції нирки виконують внутрішньовенну урографію. Внутрішньовенно вводять контрастну речовину, яка накопичується в нирках, і виділяється з сечею. Виконуючи знімки через деякий час після введення речовини, можна визначити ступень ураження ниркової тканини.
Використовується і радіонуклідні методи дослідження, що дозволяють досить точно судити про функції нирок - сцинтіграфія або радіонуклідне сканування нирки.
Лікування гідронефрозу
Лікування при гідронефрозі направлено на усунення причини, що викликала хворобу. Безумовно, проводиться таке лікування при наявності можливості його проводити. Так, при сечокам'яній хворобі може проводитися дроблення каменів або їх видалення за допомогою хірургічного втручання. При вроджених аномаліях проводяться пластичні операції.
На сьогоднішній день поширення при гідронефрозі отримали кілька операцій. При одній з них виконується сполучення між сечоводом і мискою. Таким чином створюється додатковий шлях для сечі, за рахунок чого відбувається зниження тиску в чашково-мисковій системі. Інша операція спрямована на усунення звуження чашково-мискового комплексу, що нерідко є причиною гідронефрозу. При операції проводять поздовжнє розсічення тканин, після чого зшивають їх поперечному напрямку.
